Питання «чи ще далеко» знайоме кожному, хто бодай раз їхав у дорозі з нетерплячою дитиною, і кожному, хто, втомлений життям, чекає хвилини перепочинку. Ця проповідь прочитує цю тугу як вічність, яку Бог вклав у людське серце (Еккл. 3), і показує, що вічне життя Ісус зводить до стосунків, які починаються вже сьогодні (Ів. 17). Наприкінці прозвучать п’ять проблисків вічності з Першого послання до солунян, вдячність, віра, любов, надія і благодать. Послухай і переконайся, наскільки близька мета, до якої ти йдеш.
Чи ще далеко?
Вічність? Тепер!
Живучи в сьогоденні, іноді легко забути про вічність і жити так, ніби те, що є тут і зараз, це все, на що ми можемо сподіватися. Однак апостол Павло у своєму 1-му Посланні до Солунян, хоча й пише про дуже повсякденні справи, постійно нагадує своїм адресатам про вічність, і кожен розділ цього послання закінчується згадкою про друге пришестя Ісуса. Він робить це тому, що, хоча ми живемо в сьогоденні й боремося з «тут і зараз», ми можемо навчитися дивитися на своє життя, щоденні випробування та вибори з перспективи вічності, і це все змінює.
Переглянути всю серію
11 проповідей
