Один чоловік любить повторювати, що ніколи в житті не помилявся, а за мить додає: «Ну, одного разу я думав, що помиляюся, але помилився». Цей жарт добре ілюструє, як часто ми вдаємо перед іншими, що у нас усе під контролем. Проповідь про останні вірші Послання Якова (Як. 5:13–20) вказує інший шлях: молитва в будь-якій ситуації, звернення до старших, коли вже бракує сил, взаємне визнання гріхів та пошук тих, хто відійшов. Церква — це не глядацька зала, а лікарня для грішників, і зцілення починається там, де закінчується приховування. Послухай, якщо ти втомився прикидатися і хочеш знати, кому можна сказати, що тобі боляче.
Спільнота зцілення
Разом
Ми живемо на дуже переповненій планеті, пов’язані мережею соціальних медіа. У нашому світі іноді важко втекти від людей, але попри це ми почуваємося дедалі самотнішими. Ми уникаємо натовпів, але прагнемо близьких стосунків. А коли вже проводимо час з іншими, то не дуже знаємо, як будувати ці стосунки. Тому ми маємо відкрити для себе, що означає «РАЗОМ», адже саме такою Церквою ми хочемо бути.
Переглянути всю серію
6 проповідей