Чи може сьогодні суспільство обійтися без Церкви, і чи ми самі ще її потребуємо, якщо за 84 дні навчилися жити без спільних богослужінь? Ця проповідь, виголошена на першій зустрічі після пандемічного карантину, повертається до опису першої спільноти з Дій апостолів: апостольського навчання, ламання хліба, молитви й турботи про нужденних (Дії 2). Проповідник показує, що ці прості практики пронесли Церкву крізь дві тисячі років, але серцем усього залишається спільнота, яка не боїться смерті. Послухай, якщо шукаєш відповіді на питання, навіщо тобі ще Церква.
Питання для обговорення
Для розмови в домашній групі або для особистих роздумів після проповіді.
- Які практики першої церкви перелічує Лука в Дiях 2:42-47 і яка з них найбільше дивує тебе з огляду на тодішні обставини?
- Текст каже, що перші віруючі збиралися з радістю і в простоті серця, і ніхто їх до цього не змушував. Що, на твою думку, спонукало їх так прагнути бути разом?
- Проповідь нагадує, що церква це не будівля, а люди. Як період без спільних богослужінь змінює твоє розуміння того, що таке церква?
- Проповідник застерігає від того, щоб сприймати проповіді як серіал, який дивляться в інтернеті. Чого неможливо пережити перед екраном і що дає лише відданість одне одному в спільноті?
- Історія Барбари, яка у 83 роки увірувала в Ісуса, показує віру, що забирає страх смерті. Як спільнота віруючих може дарувати світові надію перед обличчям цього страху?
- Яку з практик першої церкви, як-от спільну молитву, ламання хліба чи допомогу нужденним, ти хочеш цього тижня свідомо втілювати разом з іншими і як саме?
