Двоє робітників беруться за роботу в пеклі: вони кладуть там бруківку, зроблену з самих лише добрих намірів, а начальник усе вимагає докинути ще кілька. Ця сатирична сценка відкриває роздуми над притчею про весільний бенкет царя (Мт 22), про запрошених, які мали вдосталь часу приготуватися й просто не захотіли прийти. Проповідь веде до несподіваного питання про людину без весільного одягу й про те, чому до Божого Царства не можна ввійти на власних умовах. Послухай, якщо хочеш знати, чого насправді вимагає запрошення, що давно лежить на твоєму столі.
Питання для обговорення
Для розмови в домашній групі або для особистих роздумів після проповіді.
- У притчі з Матвія 22:1-14 перші запрошені відмовляються, а потім слуги кличуть людей з роздоріж, злих і добрих. Що ця притча говорила первосвященикам і фарисеям, які її слухали?
- Звідки гості, яких привели просто з вулиці, мали весільний одяг, і чому цар так суворо повівся з людиною без нього? Що цей одяг означає в проповіді?
- Перші запрошені пішли: один на своє поле, інший до своєї торгівлі. Які звичайні, навіть добрі справи найчастіше змушують тебе казати Ісусові "ні" або "пізніше"?
- Проповідник зауважив, що людина без весільного одягу прийняла запрошення, але не прийняла умов господаря. У яких сферах життя тобі хочеться бути з Богом, але на власних умовах?
- Історія Джорджа Вілсона показує, що помилування має силу лише тоді, коли його приймають. Що для тебе означає справді прийняти благодать Ісуса, а не лише знати про неї?
- Проповідь завершується двома запитаннями: чи хочеш ти прийти на бенкет і чи дозволяєш Ісусові тебе приготувати? Який один крок у стосунках з Ісусом ти можеш зробити цього тижня у відповідь на Його запрошення?
