Двоє друзів на інвалідних візках вирішили проїхати позашляховиком обидві Америки, від Вогняної Землі до Аляски. Сусіди крутили пальцем біля скроні, як колись сміялися Авраам і Сарра, коли столітній старець і дев’яностолітня жінка почули, що матимуть сина (Бут 18). Ця проповідь показує, що Божі обітниці часто здаються надто великими, щоб бути реальними, і все ж останнім сміється Бог. Послухай і перевір, з яких Божих обітниць у своєму житті ти сьогодні посміхаєшся собі під ніс.
Питання для обговорення
Для розмови в домашній групі або для особистих роздумів після проповіді.
- У Буття 18:1-15 Авраам біжить назустріч трьом мандрівникам, кланяється до землі й готує величезну трапезу, а сам стоїть осторонь. Що його поведінка говорить про те, як він розпізнав Бога і як до Нього ставився?
- Бог повторював обітницю про нащадка близько 25 років, а тим часом Авраам намагався влаштувати все по-своєму через Агар. Чому, на твою думку, і Авраам, і Сара сміються з цієї обітниці?
- Сара сміється від недовіри, а через рік каже: «Бог дав мені привід для сміху» і називає сина Ісаак, тобто сміх. Що ця зміна говорить про те, за ким останнє слово в наших історіях?
- Проповідник нагадує, що люди сміялися з Петра й Андрія, Мартіна Лютера та Вільяма Вілберфорса. Які рішення, що випливають із віри, сьогодні можуть викликати довкола тебе поблажливу усмішку і як ти на це реагуєш?
- Питання «Чи є щось неможливе для Господа?» звучить щодо обітниці, яка здається занадто великою, щоб бути правдою. У яку з Божих обітниць тобі найважче повірити і що викликає в тебе скептицизм щодо неї?
- Кого у твоєму оточенні (сусіда, начальника, когось, кого бачиш щодня) ти вважаєш людиною, чиє життя не може змінитися, і як цього тижня можна почати молитися за неї з вірою в Божу силу?
