Молодий місіонер у перуанському селі власноруч витесав надгробок для свого кількамісячного синочка і щодня опівдні стояв над могилою, аж поки сам не захворів. Ця історія відкриває роздуми про пророка Іллю, який одразу після найбільшої перемоги свого життя втік у пустелю і просив у Бога смерті (1 Цар 19). Проповідь показує, як легко ми втрачаємо перспективу і як Бог ставиться до людини, якій уже досить: приходить не з докором, а з їжею, а потім зустрічає її в цілющій тиші. Послухай, якщо твоя праця, служіння чи молитва здаються тобі сьогодні цілком безглуздими.
Питання для обговорення
Для розмови в домашній групі або для особистих роздумів після проповіді.
- Після перемоги на горі Кармел Ілля тікає від Єзавелі аж за Беер-Шеву, залишає слугу і просить смерті. Що ця втеча говорить про його стан і про те, від чого він насправді тікав?
- Бог з'являється Іллі не у вітрі, землетрусі чи вогні, а в тихому шепоті, у заспокійливому звуці тиші. Про що ця зустріч на горі Хорив мала нагадати пророкові?
- Ангел приходить до Іллі не з критикою чи порадами, а з водою і коржем. Чого вчить тебе Божа турбота про відпочинок і їжу, коли тобі все набридло?
- Проповідник порівняв втрату перспективи з монетою, піднесеною впритул до ока. Що найчастіше закриває тобі погляд на Бога і Його дію у твоєму житті?
- Ілля каже, що залишився сам, а Бог відповідає, що зберіг 7000 вірних, і покликає Єлисея на його місце. Як усвідомлення того, що Бог бачить решту картини, змінює твій погляд на служіння без видимих результатів?
- У важкий час проповідник повернувся до власних проповідей про страждання, щоб пригадати, у що вірить. Як цього тижня ти можеш знайти тишу, щоб прислухатися до Божого слова і згадати, що Бог уже зробив?
