Молодий місіонер у перуанському селі власноруч витесав надгробок для свого кількамісячного синочка і щодня опівдні стояв над могилою, аж поки сам не захворів. Ця історія відкриває роздуми про пророка Іллю, який одразу після найбільшої перемоги свого життя втік у пустелю і просив у Бога смерті (1 Цар 19). Проповідь показує, як легко ми втрачаємо перспективу і як Бог ставиться до людини, якій уже досить: приходить не з докором, а з їжею, а потім зустрічає її в цілющій тиші. Послухай, якщо твоя праця, служіння чи молитва здаються тобі сьогодні цілком безглуздими.
Коли з тебе досить!
Чи чуєш ти Бога?
Проходячи крізь життя, ми чуємо безліч різних голосів. Деякі з них ми ігноруємо, іншим приділяємо більше уваги. З цього натовпу звуків ми мусимо вибрати ті, що справді важливі, адже багато чого в житті залежить від того, кого ти слухаєш.
Однак у цьому щоденному галасі легко пропустити найважливіший голос, голос самого Бога.
В історії пророка Іллі всі стикаються з одним і тим самим викликом:
Чи послухають вони? Чи послухає цар? Чи послухає Ізраїль? А навіть, чи послухає сам пророк?
У цій розповіді, сповненій галасу та суперечливих голосів, є ті, хто не лише почув, а й послухав. Іноді це зовсім несподівані люди.
Але найголовніше питання звучить так:
Чи почую я, і чи послухаюся?
Переглянути всю серію
12 проповідей
