Що робити, коли волаєш до Бога, а у відповідь чуєш лише тишу? Ця проповідь веде через Псалом 22, молитву Давида, яка стала молитвою всього Ізраїля, а згодом пролунала на хресті з уст Ісуса. Поруч зі словами псалма звучать історії людей, які роками не могли назвати свого страждання і все ж не переставали говорити з Богом. Послухай, якщо відчуття покинутості сьогодні ближче, ніж хотілося б визнати, бо цей псалом починається криком розпачу, але закінчується інакше.
Питання для обговорення
Для розмови в домашній групі або для особистих роздумів після проповіді.
- Псалом 22 починається вигуком: Боже мій, Боже мій, нащо мене Ти покинув? Якими образами Давид описує свою покинутість і страждання, завдані ворогами?
- Давид згадує, як Бог рятував предків, а про себе каже: я черв'як, посміховисько для людей. Чому пам'ять про Божу вірність у минулому може водночас і втішати, і завдавати болю?
- Ця молитва Давида стала молитвою Ізраїлю, а згодом молитвою Ісуса на хресті. Що змінює у твоєму переживанні страждань те, що Бог Сам пізнав покинутість і кривду?
- Псалом починається відчаєм, а закінчується проголошенням, що царство належить Господу і що Він це вчинив. Як вигук Ісуса: Звершилося, впливає на те, як ти бачиш завершення власної історії?
- Історії місіонера, який служив серед індіанців, і чоловіка, скривдженого в дитинстві, показують, що Ісус може написати нове завершення. У якій сфері життя тобі цього найбільше потрібно?
- Хто поруч із тобою може зараз почуватися покинутим людьми чи Богом і як цього тижня ти можеш бути поруч із цією людиною, не відмахуючись від її болю?
