П’ятничний ранок в Єрусалимі: знуджений Пилат на своєму сидінні, а перед ним побитий тесля з Назарету, який говорить про царство, не подібне до нічого, що знає римський намісник. Це роздуми над словами «Царство Моє не із світу цього» (Ів 18), які показують, чому церква завжди програвала тоді, коли намагалася будувати Боже Царство за зразком царств цього світу. Притчі про гірчичне зерно, закваску й весільний бенкет відкривають царство, що починається з малого й непомітного, але проникає в усе. Послухай і подивись, де сьогодні точиться справжня боротьба за це царство, вона не там, де ти її шукаєш.
Царство не з цього світу
Останній Цар, останнє царство
З початку часів королівства з’являлися й зникали. Старі замінювалися новими. Кожне наступне королівство жило в переконанні, що зможе уникнути помилок своїх попередників. Правителі прагнули увійти в аннали історії з надією, що їхні нащадки зміцнять їхню спадщину й прославлять імена батьків на віки. Однак час, не вірний супутник історії. Він, безжалісний суддя, який прирікає великих і малих на розпад, поразку та забуття. Такою є доля кожного королівства. І кожного короля. За винятком одного…
Переглянути всю серію
4 проповіді
