Серія · Останній Цар, останнє царство

Царство не з цього світу

Tomaszów Maz. Łódź Piotrków Tryb. Rafał Piekarski 20.04.2025 Проповідь 4 з 4

П’ятничний ранок в Єрусалимі: знуджений Пилат на своєму сидінні, а перед ним побитий тесля з Назарету, який говорить про царство, не подібне до нічого, що знає римський намісник. Це роздуми над словами «Царство Моє не із світу цього» (Ів 18), які показують, чому церква завжди програвала тоді, коли намагалася будувати Боже Царство за зразком царств цього світу. Притчі про гірчичне зерно, закваску й весільний бенкет відкривають царство, що починається з малого й непомітного, але проникає в усе. Послухай і подивись, де сьогодні точиться справжня боротьба за це царство, вона не там, де ти її шукаєш.

Питання для обговорення

Для розмови в домашній групі або для особистих роздумів після проповіді.

  1. Коли Пилат питає Ісуса, чи Він цар юдейський (Івана 18:33-37), Ісус каже, що Його слуги не воюють за Нього. Що ця відповідь говорить про природу Його влади?
  2. Проповідник пояснює, що слово "Христос" означає помазаник, тобто цар. Як це змінює твоє розуміння імені "Ісус Христос" і молитви "нехай прийде Царство Твоє"?
  3. Притчі про гірчичне зерно, закваску, сховану в борошні, та бур'ян серед пшениці показують Царство мале, приховане й терпеливе. Який із цих образів найбільше тебе зворушує і чому?
  4. Згідно з проповіддю, церква програвала щоразу, коли поширювала Царство методами цього світу: силою, союзом із владою, накопиченням багатства. Де ти бачиш таку спокусу сьогодні, зокрема у власному житті?
  5. Проповідник каже, що справжня боротьба Царства відбувається в серці, а Дух воскреслого Царя дає силу жити, як Він. Як воскресіння надає сенсу тому, щоб підставляти другу щоку й любити ворогів?
  6. Проповідь наводить приклади перемоги Царства: прощення подружжю, щедрість, благословення тих, хто ставить палиці в колеса на роботі. У якій ситуації цього тижня ти хочеш обрати те, що подобається Царю?
Серія проповідей

Останній Цар, останнє царство

З початку часів королівства з’являлися й зникали. Старі замінювалися новими. Кожне наступне королівство жило в переконанні, що зможе уникнути помилок своїх попередників. Правителі прагнули увійти в аннали історії з надією, що їхні нащадки зміцнять їхню спадщину й прославлять імена батьків на віки. Однак час, не вірний супутник історії. Він, безжалісний суддя, який прирікає великих і малих на розпад, поразку та забуття. Такою є доля кожного королівства. І кожного короля. За винятком одного…

Слухай далі

Схожі проповіді

Усі проповіді