Літній легкоатлет, якого на бенкеті проводжали оваціями, поїхав до будинку опіки з надією, що хтось його ще впізнає, і почув від старенької: «на жаль, ні, але в реєстратурі вам підкажуть». Ця кумедна й водночас гірка історія відкриває роздум над 12 розділом Євангелія від Марка, де Ісус застерігає від показної релігійності та вказує на бідну вдову, що вкидає до скарбниці дві лепти, увесь свій прожиток. Проповідь ставить запитання, чийого визнання ми насправді шукаємо, людей чи Бога, і що робимо з усім тим, чого ми лише управителі. Послухай, перш ніж випишеш чек свого життя.
Питання для обговорення
Для розмови в домашній групі або для особистих роздумів після проповіді.
- У Марка 12:38-40 Ісус згадує довгі шати, привітання на ринках, перші місця в синагогах і довгі молитви напоказ. Що ця поведінка показує про те, чого насправді шукали книжники?
- Чому Ісус каже, що бідна вдова, яка поклала дві дрібні мідні монети, дала більше, ніж усі багаті (Марка 12:41-44), і що це говорить про те, як Бог оцінює наше давання?
- Проповідь нагадує: якщо шукаємо визнання не там, то й опинимося не там. У яких сферах життя тобі найлегше прагнути оплесків людей замість Божого визнання?
- Проповідник наголошує, що фарисеї, використовуючи вдів в ім'я Бога, спотворювали образ Бога в очах людей. Як наше життя, зокрема ставлення до грошей, впливає на те, яким інші бачать Бога?
- Багаті давали з надлишку, а вдова віддала все, що мала на прожиття, довіряючи Богові своє життя. Що допомагає тобі віддавати Богові насамперед, а не із залишку, і що цьому заважає?
- Ми управителі, а не власники того, що маємо: грошей, талантів, здоров'я, часу і впливу. На чиє ім'я ти хочеш цього тижня виписати чек свого життя і який конкретний крок можеш зробити?
