Стара пісня запитує: «залишитися чи піти?», і те саме питання повертається щоразу, коли ми стоїмо перед рішенням про залучення в щось більше за нас самих. Проповідь веде нас до Ура й Харрану, де 75-річний Аврам, без дітей і без жодних гарантій, чує заклик залишити все та йти в край, якого не знає (Бут 12). Саме з його «іду» починається історія Божого плану відкуплення, яка через покоління доходить аж до нас. Послухай і подумай, чи можеш ти сьогодні довіритися Богові настільки, щоб зробити крок у невідоме.
Питання для обговорення
Для розмови в домашній групі або для особистих роздумів після проповіді.
- У Буття 12:1-9 Бог велить Авраму залишити свою землю, рід і дім батька, а обіцяє йому великий народ і благословення для всіх народів. Що в цій обітниці могло звучати неймовірно для бездітного 75-річного чоловіка?
- Прийшовши до Ханаану, Аврам застає там ханаанеїв, але все одно будує жертовники й призиває ім'я Господа. Чого тебе вчить його реакція на ситуацію, коли обітниця ще не виконується?
- Проповідник зауважив, що Аврам узяв із собою Лота і часом брав справи у власні руки, проте Бог усе одно вів його. Як ця недосконалість Аврама впливає на твоє розуміння власного послуху Богові?
- Проповідь показала, що з рішення Аврама починається історія Божого плану спасіння, яка веде до Ісуса і триває в церкві донині. Що змінює для тебе усвідомлення, що ти можеш бути частиною цієї самої історії?
- Проповідник порівняв посвяту життя Богові з вправою, коли з зав'язаними очима падаєш назад і довіряєш, що тебе спіймають. Що найбільше заважає тобі зробити такий крок довіри до Бога?
- Питання проповіді звучало так: залишитися чи йти? У якій конкретній сфері життя або служіння в церкві ти відчуваєш цього тижня запрошення перестати бути лише спостерігачем?
