Чоловік в аеропорту має три хвилини біля стрічки контролю безпеки, і з цих трьох хвилин роками будує дружбу, яка змінює чиєсь життя і вічність. Ця історія стоїть у серці роздумів над завершенням Послання до колосян, де Павло, сам перебуваючи у в’язниці, просить не про відчинені двері камери, а про відчинені двері для Євангелії (Кол 4). Проповідь вказує на третій шлях щодо світу: ані ізоляція, ані асиміляція, а мудре використання часу і слів, приправлених сіллю. Послухай, якщо шукаєш спосіб говорити з тими, хто живе поруч, але далекий від Бога.
Питання для обговорення
Для розмови в домашній групі або для особистих роздумів після проповіді.
- Перебуваючи у в'язниці, Павло просить не про те, щоб відчинилися двері камери, а про двері для слова (Колосян 4:3). Що це прохання говорить про його пріоритети і про те, чим він жив?
- Що для перших християн, яких звинувачували в атеїзмі, канібалізмі й аморальності, могло означати заклик мудро поводитися із зовнішніми і говорити привітно?
- Проповідь описує дві крайнощі у ставленні до світу: ізоляцію та асиміляцію. Яка з них тобі ближча і що допомагає йти шляхом місії та стосунків?
- Історія двох жінок, одна з яких поїхала до Еквадору, а інша залишилася, показує, що можна бути частиною місії без від'їзду. Як твоя молитва може залучати тебе до місії серед далеких?
- Павло порівнює використання нагоди з покупкою на розпродажі, за яку все одно треба заплатити. Яку ціну тобі найважче заплатити, коли з'являється нагода розповісти про Ісуса?
- Боб роками використовував по три хвилини на контролі в аеропорту, щоб будувати дружбу з Адріаном. Хто у твоєму оточенні є таким Адріаном і як цього тижня твоє слово може бути привітним і приправленим сіллю?
