Один чоловік, щойно звільнений з в’язниці, так тішився свободою, що в парку розмахував палицею і вигукував, що він вільний. Принагідно він зачепив кінцем палиці ніс літнього пана, який спокійно зауважив йому, що його свобода закінчується там, де починається чийсь ніс. Ця історія відкриває проповідь про те, що дозволено послідовнику Ісуса, засновану на словах Павла про м’ясо, принесене в жертву ідолам (1 Кор 10:14-33). Виявляється, що християнство – це не список наказів і заборон, а карта і компас: усе дозволено, але не все корисне і не все будує. Послухай, якщо хочеш перевірити, чи твоя свобода служить Божій славі та шляху інших до Ісуса, чи лише тобі самому.
Що мені дозволено?
Церква: реальна чи ідеальна?
Багато людей не приховують розчарування Церквою і запитують, навіщо взагалі нею перейматися. Інші постійно змінюють спільноти в пошуках ідеальної, але жодна не відповідає їхньому уявленню про ідеал, бо всюди є дуже неідеальні люди. Проте, можливо, дивлячись лише на те, що видно, ми бачимо не все. Церква є Божим задумом і місцем, де ми можемо вчитися жити разом і любити людей, які бувають складними. Апостол Павло у своєму Першому посланні до коринтян допомагає побачити Церкву в ширшій перспективі й знайти себе в напрузі між реальним та ідеальним.
Переглянути всю серію
4 проповіді
