Під час прем’єри Дев’ятої симфонії Бетховен уже не чув музики, а коли твір закінчився, його довелося розвернути до публіки, щоб він побачив овації. Ця проповідь починається з людей, які втратили щось важливе, але попри це йшли далі, і веде до місць, де закінчуються людські можливості. Господь велить ізраїльтянам повернути назад і розташуватися табором біля моря, а фараон переслідує їх ззаду (Вих 14). Бог не завжди забирає море, іноді Він відкриває дорогу через нього і вчить довіри там, де страх закриває все інше. Послухай, якщо стоїш перед своїм Червоним morем і хочеш дізнатися, що робити, коли не бачиш жодної дороги.
Питання для обговорення
Для розмови в домашній групі або для особистих роздумів після проповіді.
- Чому Бог велів ізраїльтянам повернути назад і стати табором біля моря, хоча до Обіцяної землі вела коротша дорога? Що про це сказано в Книзі Вихід 14:1-4?
- Як змінилася реакція ізраїльтян, коли вони побачили єгиптян, що наближалися, і що їхній страх показує про нас самих?
- Мойсей говорить: «Не бійтеся», «Господь воюватиме за вас, а ви мовчіть». Чим його ставлення до страху відрізняється від ставлення народу?
- Коли легше забути про Бога: коли все добре чи коли погано? Чому так буває?
- Що для тебе означає «подати руку Богові» в ситуації, коли ти не бачиш дороги?
- Яку «світлину» Божого діла можна зробити в серці і кому про неї можна розповісти цього тижня?
