У пісочниці малий хлопчик з криком вириває у дівчинки пластикову формочку: не чіпай, це моє! Ця сцена з дитячого оповідання відкриває роздуми над притчею про таланти (Мт 25), історією про пана, який довіряє слугам увесь свій маєток, бо бачить у них друзів, а не працівників. Проповідь показує, що Бог дає нам здібності, час і блага не для того, щоб ми закопали їх у землю, а щоб вони служили іншим і приносили радість Йому й нам. Послухай і запитай себе, що ти робиш із тим, що отримав.
Питання для обговорення
Для розмови в домашній групі або для особистих роздумів після проповіді.
- За часів Ісуса талант був величезною сумою, близько 34 кілограмів золота чи срібла, а рабини радили закопувати майно. Чому поведінка третього слуги тоді могла здаватися розсудливою?
- Що в Матвія 25:14-30 показує, що пан добре знав своїх слуг і довіряв їм, адже дав кожному за його силою?
- Третій слуга називає пана жорстоким і каже, що боявся його. Як твоє уявлення про Бога впливає на те, чи ти ризикуєш і долучаєшся, чи радше закопуєш те, що маєш?
- Пан не просто видає слугам премію, а запрошує їх: увійди в радість свого пана. Що це запрошення говорить тобі про те, чого Бог прагне у стосунках із тобою?
- Коли ти кажеш Богові, як хлопчик у пісочниці: не чіпай, це моє? Які твої здібності, час чи блага тобі найважче віддати в Його розпорядження?
- Яку відмовку, подібну до тих, що звучали в проповіді, ти вживаєш найчастіше, і який один маленький крок у служінні Богові та людям можна зробити цього тижня?
