Римський сотник, загартований у боях командир, що вирішував питання життя і смерті, задіює всі свої впливи, не заради себе, а заради вмираючого слуги, з яким ніхто не рахувався. З цієї сцени починається роздум над двома чудесами Ісуса з Євангелія від Луки (Лк 7): зціленням на відстані, випрошеним надзвичайною вірою язичника, і воскресінням сина вдови з Наїна, про яке ніхто навіть не просив. Проповідник щиро визнає, що історії про чудеса можуть і бентежити, і показує, що чудеса ніколи не були нормою, а знаками Божого Царства, яке надходить. Послухай, чим відрізняється віра в чудеса від віри в Того, Хто їх творить.
Питання для обговорення
Для розмови в домашній групі або для особистих роздумів після проповіді.
- Сотник спершу посилає до Ісуса юдейських старійшин, а потім друзів зі словами "я не гідний". Що ці рішення говорять про нього і про те, як він бачив себе перед Ісусом (Луки 7:2-10)?
- У Наїні вдова ні про що не просить, але Ісус змилосерджується над нею, торкається мар і воскрешає її єдиного сина. Що ця сцена показує про серце Ісуса і про межі, які Він був готовий переступити?
- Ісус хвалить сотника за віру, якій не потрібен дотик, достатньо лише слова. Чого тебе вчать ця віра та історія Роберта про силу Божого слова, що змінює життя?
- У проповіді сказано, що чудеса ніколи не були нормою, а були знаками Божого Царства й обіцянкою, що одного дня Бог усе виправить. Як ця думка допомагає тобі молитися далі, коли відповідь приходить не так, як ти очікуєш?
- Павло ні про що не просив, але Ісус відповів на його невисловлені потреби, зокрема через свідчення інших чоловіків. Кому цього тижня ти можеш сміливо розповісти, що Бог зробив у твоєму житті?
- Ми зазвичай оточуємо себе людьми, схожими на нас. До кого, зовсім не схожого на тебе, ти можеш вийти цього тижня, долаючи власні упередження чи страхи?
