Троє солдатів у покинутій стодолі: один плаче, другий зривається в розпач, третій мовчки стискає порожню пляшку. Ця сцена відкриває роздуми про чоловіка, кульгавого від народження, який біля Красних воріт просив у Петра та Івана кілька монет, а почув: срібла й золота не маю, але що маю, те тобі даю (Дії 3). Проповідь запитує, що ми насправді можемо дати виснаженому світові, коли самі почуваємося вигорілими, і показує різницю між вірою в Ісуса та довірою Ісусові. Послухай і подумай, чи не просиш ти в Бога дрібниць там, де він хоче дати повноту життя.
Питання для обговорення
Для розмови в домашній групі або для особистих роздумів після проповіді.
- Чоловік біля Красних дверей просив у Петра та Івана милостиню. Чого він очікував, що зрештою отримав і що це говорить про його справжню потребу?
- Коли люди збіглися до Соломонового ґанку, Петро одразу відмовився від будь-якої слави для себе. Чому він так наголосив, що цього чоловіка зцілило ім'я живого Ісуса?
- У проповіді сказано, що люди чекають від християн срібла й золота: грошей, порад, допомоги. Як ти розумієш думку, що найбільший дар, який ми можемо дати, це зустріч із живим Ісусом?
- Яку різницю ти бачиш між тим, щоб вірити в Ісуса, і тим, щоб вірити Ісусові, і в якій сфері життя тобі найважче довіряти Його словам?
- Пьотрек Стемпняк роками пам'ятав три слова, почуті у в'язниці: Ісус тебе любить. Що найбільше зворушує тебе в цій історії і чого вона вчить про свідчення?
- Де цього тижня ти, наче телефон із червоним значком батареї, шукаєш швидкої підзарядки замість справжнього джерела, і біля кого можеш зупинитися, подивитися в очі та розповісти про Ісуса?
