Ісус вирушає вночі й долає п’ятдесят кілометрів, щоб на світанку зупинити похоронну процесію в селі, про яке Біблія згадує лише раз. За марами йде вдова з Наїну, яка втратила чоловіка, а тепер і єдиного сина, без родини, без засобів до життя і без відповіді на питання, що далі. Ця проповідь про життєві повороти (Лк 7) показує, що для Бога немає менш значущих місць і людей, і що Він найближче саме тоді, коли ми почуваємось забутими. Послухай, якщо стоїш на такому повороті й не знаєш, де шукати Бога.
Питання для обговорення
Для розмови в домашній групі або для особистих роздумів після проповіді.
- Яких трьох втрат зазнала вдова з Наїна і що, згідно з проповіддю, означала для неї в той час смерть чоловіка та єдиного сина?
- Ісус каже вдові "Не плач", а потім торкається мар, хоча це означало ритуальну нечистоту. Що ці слова і цей жест говорять тобі про Його серце до тих, хто страждає?
- Ісус вирушає з Капернаума, де були натовпи, до маленького бідного села на відлюдді. Що це говорить про те, як Бог дивиться на людей, які почуваються забутими чи неважливими?
- Люди в Наїні вигукували: "Бог відвідав народ Свій". Якими способами, згідно з проповіддю, Бог сьогодні стає поруч із нами на життєвих поворотах, зокрема через інших людей?
- Чоловік на терапії не відчував дії Святого Духа, доки не побачив, як змінилося його ставлення до дружини, дітей і Бога. Де, озираючись назад, ти бачиш Божу присутність у тому, що колись здавалося збігом обставин?
- З яким питанням "що далі?" ти стикаєшся зараз і як цього тижня можна розповісти комусь про те, що Бог уже зробив для тебе?
