Чи ловиш себе на думці, що найкраще вже давно позаду, у шлюбі, у праці, у церкві? Ця проповідь повертається до слів, які Бог промовив через пророка Ісаю до вигнанців у Вавилоні: «не згадуйте про колишнє… ось Я чиню нове» (Іс 43). Вона показує, що минуле, і славне, і болюче, добрий учитель, але жахливе місце для життя, бо навіть після пандемічного струсу Бог творить довкола нас нове, яке вже проростає. Послухай і роззирнися: що нового Бог хоче вчинити у твоєму житті?
Питання для обговорення
Для розмови в домашній групі або для особистих роздумів після проповіді.
- В Ісаї 43:18 Бог каже Своєму народові у вавилонському полоні: «Не згадуйте давнього». Чому ці слова могли звучати дивно для людей, які мали велике минуле і водночас часто забували Божі діла?
- Бог нагадує Ізраїлю, що викупив його, що вони цінні в Його очах, і обіцяє щось більше, ніж повернення з полону. Що, за проповіддю, було тим «новим», яке вже проростало?
- Проповідь називає дві помилки погляду в минуле: давні успіхи, що дають хибне відчуття величі, і давні поразки, що паралізують. Яка з них ближча тобі і як вона проявляється у твоєму житті?
- Яка різниця між тим, щоб згадувати минуле з вдячністю, робити з нього висновки і назавжди в ньому оселитися? Як можна розпізнати, що людина застрягла в минулому?
- Пандемія багато чого забрала, але, на думку проповідника, вона стала нагодою перевірити, на чому тримається наша віра. Що цей час показав тобі про твої стосунки з Богом і зі спільнотою?
- Проповідник помічає, що ми часто кажемо: «Пошли його або її, тільки не мене». Де цього тижня ти можеш шукати нове, що робить Бог, і який конкретний крок зробити, наприклад зателефонувати комусь чи запросити знайомого?
