За чим ти тужиш так сильно, що якби це справдилося, ти міг би спокійно заплющити очі? Кожен із нас складає власну пісню життя, радісну, ліричну або сумну, бо таким уже воно виявилося. Ця проповідь веде нас до храму в Єрусалимі, де старий Симеон бере на руки немовля і починає співати (Лк 2), хоч по-людськи причин для пісні в нього вже не залишилося. Послухай і перевір, чи змінилася б після такої зустрічі твоя мелодія.
Питання для обговорення
Для розмови в домашній групі або для особистих роздумів після проповіді.
- Що, згідно з Луки 2:21-35, допомогло Симеону впізнати в храмі саме цю дитину, і яку роль у цьому відіграв Святий Дух?
- Симеон мав багато причин для смутку: старість, втрату близьких, життя під чужою владою. Чому його пісня після зустрічі з Ісусом сповнена радості, а не жалю?
- У проповіді сказано, що життя схоже на пісню, яка виражає те, за чим ми тужимо. Яку мелодію сьогодні співає твоє життя і за чим ти насправді тужиш?
- Багато людей за часів Симеона чекали Месію, але це знання нічого в них не змінювало. Чим просте очікування відрізняється від справжньої туги за Ісусом?
- Християни в Нігерії та сироти мучеників співають про мир попри небезпеку. Чого їхній приклад вчить тебе про джерело радості, яке ніхто не може відібрати?
- Які труднощі в родині, роботі, здоров'ї чи фінансах зараз забирають у тебе бажання співати і як зустріч з Ісусом може змінити твій погляд на життя цього тижня?
