Відчиняючи двері Святої Софії, імператор Юстиніан нібито вигукнув, що перевершив самого Соломона, а через двадцять один рік землетрус обвалив купол його храму. Із цієї історії починається роздум над питанням, яке лише на позір здається наївним: де насправді живе Бог? Відповіді проповідь шукає в молитві Павла з Послання до ефесян (Еф 3), молитві, написаній у в’язниці до спільноти, поділеної мурами походження й упереджень. Послухай, якщо хочеш побачити, чому кожен храм, зведений людськими руками, рано чи пізно добігає кінця.
Питання для обговорення
Для розмови в домашній групі або для особистих роздумів після проповіді.
- В Ефесян 3:14-21 Павло, перебуваючи у в'язниці, молиться не про власне звільнення, а про адресатів листа. Про що саме він для них просить і що це говорить про його пріоритети?
- Павло називає Бога Отцем, від якого походить ім'я кожного роду на небі і на землі. Що це могло означати для громади, поділеної на віруючих з юдеїв і з язичників?
- У проповіді сказано, що любов Христа ми по-справжньому пізнаємо лише тоді, коли Він оселяється в серці, так само як справді знаємо лише того, з ким живемо разом. Чим, на твою думку, знання про Христа відрізняється від життя з Ним?
- За проповіддю, внутрішня людина прагне Бога, навіть коли зовні ми постійно схибляємо. Як ти переживаєш цю напругу і що для тебе означає, що Дух зміцнює саме внутрішню людину?
- Свята Софія та інші величні храми руйнувалися, їх розбирали або захоплювали, а Бог живе у спільноті недосконалих святих. Як ця думка змінює твій погляд на церкву і людей у ній?
- Які стіни, політичні, етнічні, історичні чи богословські, відділяють тебе від інших віруючих і який один крок ти можеш зробити цього тижня, щоб дозволити Богові їх зруйнувати?
