Ти читаєш Біблію і помічаєш закономірність: книга носить чиєсь ім’я, отже, вона про цю людину. Аж ось доходиш до Даниїла, а чотири розділи розповідь кружляє навколо вавилонського царя. Ця проповідь зупиняється на розділі, де Навуходоносор сам розповідає, як Бог зрубав дерево його величі (Дан 4). Гординя виявляється чимось серйознішим, ніж надто високе уявлення про себе: це брати те, що дав Бог, і жити так, ніби відповідаєш за це сам. Послухай, якщо хочеш перевірити, чи й ти не стоїш тихо на власному палацовому даху, кажучи: поглянь, що я збудував.
Питання для обговорення
Для розмови в домашній групі або для особистих роздумів після проповіді.
- Що Навуходоносор говорить на палацовому даху в Дан 4:30 і чому ці слова показують, у чому полягає його проблема?
- Які прояви Божого милосердя ти бачиш у самому суді над царем, наприклад у пеньку, залишеному в землі, і в покликанні Даниїла?
- Як ти розумієш твердження, що гординя - це відмова визнати наше належне місце перед Богом?
- У яких сферах життя (кар'єра, родина, досягнення, служіння) тобі легко тихо вирішити, що все походить від тебе?
- Як настанова Ісуса з Послання до филип'ян 2 контрастує з настановою Навуходоносора?
- Що конкретно можна зробити цього тижня, щоб підняти очі до неба і віддати Богові місце на троні свого життя?