Народжена в рабстві Гаррієт Табмен понад десяток разів поверталася по своїх рідних і не загубила в дорозі жодного супутника, по собі вона залишила волю. Проповідь ставить її історію поруч із дивним епізодом з Книги Ісуса Навина, коли жертовник, збудований над Йорданом, ледь не спричинив громадянську війну в Ізраїлі (Іс. Нав. 22). Виявляється, ішлося про дітей і про віру, яка має пережити ще одне покоління, навіть якщо шлях її передання виглядає суперечливо. Послухай, якщо запитуєш себе, що варто залишити по собі.
Питання для обговорення
Для розмови в домашній групі або для особистих роздумів після проповіді.
- У Ісуса Навина 22 коліна Рувима, Гада і половина коліна Манасії будують біля Йордану величний жертовник. Чому інші коліна побачили в цьому бунт і що робило їхнє обурення зрозумілим?
- Делегація на чолі зі священиком Пінхасом спершу запитує і вислуховує відповідь, а не одразу йде на війну. Чого ця сцена вчить нас про реакцію на те, що в церкві здається новим або неправильним?
- Східні коліна пояснюють, що жертовник мав бути свідком для їхніх дітей, щоб ті не забули, якому Богові належать. Які страхи щодо майбутніх поколінь стояли за цим рішенням?
- У проповіді згадано Джона Веслі, який проповідував на вулицях, і кантрі-музиканта, що виступав у барах і у в'язниці. Де проходить межа між сміливим пошуком людей для Євангелії та компромісом зі світом?
- Проповідник повторює: ми хочемо зробити все, крім гріха, щоб передати Євангелію наступному поколінню. Що з отриманого від батьків чи інших людей віри тобі хочеться передати далі, а чого не хочеться повторювати?
- Батько в залізних легенях міг лише молитися за синів, а ми можемо набагато більше. Кому з молодшого покоління ти можеш цього тижня реально допомогти пізнати Бога і з чого почнеш?
