13 серпня 1961 року через центр європейського міста простягли колючий дріт, а бетонна стіна завдовжки 156 кілометрів розділила родини, державу і цілий континент. Ця сцена відкриває роздумування про стіни, яких не видно, але які ми будуємо й досі, і про те, як Павло писав ефесянам, що Христос зруйнував ворожнечу між юдеями та поганами (Еф 2). Проповідь веде від поділу до несподіваного образу церкви як дому і спільної будівлі, у якій звичайні люди стають Божим храмом. Послухай і подивись, яка стіна у твоєму житті ще стоїть.
Питання для обговорення
Для розмови в домашній групі або для особистих роздумів після проповіді.
- У Ефесян 2:11-12 Павло нагадує язичникам, ким вони були без Христа: відлученими від спільноти Ізраїлю, без надії і без Бога. Що могли відчувати перші читачі, чуючи ці слова?
- У проповіді згадано стіну в храмі з попередженням, що язичник, який її перетне, загине. Що означало для перших слухачів те, що Христос через хрест зруйнував стіну поділу і відкрив доступ до Отця?
- Проповідник зауважив, що ми часто будуємо свою ідентичність на тому, кого виключаємо, як чоловік на безлюдному острові з двома церквами. Які поділи й бар'єри ти найчастіше помічаєш довкола себе чи в собі?
- Історія корейця і японки показує, що спільна ідентичність у Христі може переважити давні образи. Що на практиці означає для тебе бути спершу християнином, а вже потім поляком чи українцем?
- Павло каже, що ми співгромадяни, домашні Божі і будівля, яка й далі росте. Який із цих образів найбільше тебе зворушує і що він говорить про те, як нам жити разом у церкві?
- К. С. Льюїс писав, що потрібна ціла спільнота, щоб добре пізнати людину, а тим більше Ісуса. Що ти тримаєш лише для себе і який один крок можеш зробити цього тижня, щоб відкритися іншим у спільноті?
