Археолог вирушає на розкопки на багато тижнів і швидко виявляє, що найважча не лопата, а життя під одним дахом із людьми, чиї звички його дратують. У церкві буває так само, і саме про це писав Павло християнам у Римі, де одні їли все, а інші лише городину (Рим 14). Проповідь показує різницю між першорядними істинами та уподобаннями, які ми обростаємо богослов’ям, і запитує, чи справді варто за них воювати. Послухай і перевір, як ти ставишся до тих, кого в церкві тобі важко витримати.
Питання для обговорення
Для розмови в домашній групі або для особистих роздумів після проповіді.
- У Римлян 14 Павло описує дві групи: немічних, які їдять лише городину й розрізняють дні, та сильних, які їдять усе. Як кожна з цих груп дивилася на іншу і чому обидві були переконані, що роблять це для Господа?
- Павло пише, що Царство Боже не їжа й питво, а праведність, мир і радість у Святому Дусі. Що ці слова змінюють у тому, як ми розв'язуємо суперечки про другорядні речі в церкві?
- Проповідник наводить приклади поділів: пісні, інструменти, костюм чи сорочка, світло й дим, ялинка. Які другорядні речі тобі найлегше обґрунтовувати богослів'ям і чому?
- Павло каже, що сильні мають носити немочі слабких, а не догоджати собі. Чому вимагати змін від іншої людини часто легше, ніж змінюватися самому?
- Як ти розумієш принцип: у головному єдність, у другорядному свобода, а в усьому любов? Як відрізнити одне від іншого?
- Кого у твоїй спільноті тобі найважче терпіти і як цього тижня ти можеш прийняти цю людину так, як Христос прийняв тебе?
