Що робити тієї миті, коли стає ясно, що твоя найбільша мрія ніколи не здійсниться, про здоров’я, сім’ю, спокійну старість? Перед таким моментом опинився цар Давид, коли його улюблений син Авесалом підняв бунт, а сам він мусив тікати з Єрусалима (2 Сам 15). Ця проповідь показує, що саме тоді ми наново пізнаємо своїх ворогів, друзів і свого Бога, і що можна сказати Йому: ось я, нехай буде воля Твоя. Послухай і відкрий, що Божі мрії про тебе більші за твої найболючіші розчарування.
Питання для обговорення
Для розмови в домашній групі або для особистих роздумів після проповіді.
- У 2 Самуїла 15:1-6 Авесалом щодня стоїть біля міської брами й каже людям, що якби він був царем, усе було б інакше. Як він так здобуває їхні серця і що це показує про його наміри щодо батька?
- Чому Давид відсилає Божий ковчег назад до Єрусалима і що його слова про те, що Бог може вчинити з ним, як Йому видається добрим, говорять про його довіру?
- У проповіді сказано, що мить, коли мрія ніколи не стане спогадом, не лише болісна, а й небезпечна. У чому ця небезпека і як може виглядати відвернення від Бога в такий момент?
- Коли рідний син повстає, чужинець Іттай гатянин заявляє, що піде з Давидом і на життя, і на смерть. Хто у твоєму житті виявляється справді близьким у важкий час і чого це вчить тебе про дружбу?
- Проповідник наголосив, що Божі плани для Давида виявилися більшими за його мрії, бо з його роду народився Ісус. Як ця перспектива змінює твій погляд на власні нездійснені мрії?
- Як цього тижня ти можеш сказати Богові слова «нехай буде Твоя воля, а не моя» щодо конкретного розчарування, яке носиш у серці?
