5 червня 1976 року в Айдахо прорвало величезну греблю, а все почалося з однієї непомітної тріщини, яку надто довго ігнорували. Цей образ відкриває історію царя Давида і Вірсавії (2 Сам 11), розповідь про те, як дрібні поступки власним бажанням ведуть до трагедії, якої вже не виправити. Проповідь показує, що ніхто з нас не має імунітету від гріха, а Бог називає злом те, що ми намагаємося приховати. Послухай, поки маленькі тріщини у твоєму житті не перетворилися на руйнівний потік.
Питання для обговорення
Для розмови в домашній групі або для особистих роздумів після проповіді.
- На початку 2 Самуїла 11 сказано, що в час, коли царі виходили на війну, Давид залишився в Єрусалимі. Як це рішення підготувало ґрунт для подальших подій?
- Урія відмовляється йти додому, бо ковчег і його побратими перебувають у полі, і навіть п'яним не змінює свого рішення. Що його поведінка показує в порівнянні з поведінкою Давида?
- Проповідь починається з історії дамби в Айдахо, яку зруйнувала маленька непомічена тріщина. Які дрібні недбалості можуть привести до великого падіння в житті віруючої людини?
- Усе виглядало так, ніби нічого не сталося, але одне речення говорить, що вчинок Давида був злим в очах Господа. Чому так легко виправдовувати Давида й себе, вказуючи на все добре, що людина зробила?
- Проповідник наголошує, що ніхто не має імунітету від гріха, навіть людина, яка вірує багато років або має певне становище. У яких ситуаціях тебе спокушає думка, що тобі дозволено більше?
- Яку маленьку тріщину у своєму житті ти хочеш цього тижня чесно назвати перед Богом або перед людиною, якій довіряєш, замість того щоб її ігнорувати?
