Чоловік, який повернувся з Аушвіцу, писав, що найбільше його вразила проста радість від чистого ліжка, хліба й неба без колючого дроту. Саме з цієї історії починається роздум над Псалмами 126 і 127, піснями людей, які після років неволі повернулися додому й не могли повірити, що це діється насправді. Проповідь показує, що сльози й труд не марні, але водночас нагадує застереження: якщо Господь не збудує дому, даремно трудяться будівничі. Послухай, якщо сьогодні відбудовуєш своє життя з руїн і потребуєш надії, що після найдовшої ночі приходить ранок.
Подорож із Богом, який був і є присутній у нашому повсякденні
У дорозі
Подорожі та розмови чудово доповнюють одне одного. Найкраще подорожувати в гарній компанії, адже тоді кожна подорож стає нагодою не лише для обміну думками, а й для спільного мовчання. Літо, час відпусток і поїздок, сприяє тому, щоб згадати, що Бог є найважливішим супутником нашої подорожі, у тому числі й тієї найбільшої, яку називають життям. А якщо ми вже мандруємо разом із Ним, то, окрім моментів, коли ми мовчимо й радіємо лише своїй присутності, варто також радіти розмові.
Тому цього літа ми читатимемо цикл псалмів, які називають паломницькими або мандрівними, оскільки їх декламували під час подорожі до Єрусалима. Це подорож крізь повороти життя, від смутку й самотності до спільноти та прославлення. Однак найголовніше в ній те, що ми можемо йти й розмовляти з самим Богом.
Переглянути всю серію
22 проповіді
