За місяць до від’їзду на місію до Польщі господар обіду витягнув з кишені конверт і посунув його по столу, усередині був чек на суму всієї оренди, сплаченої за чотири роки. Ця сцена відкриває роздум над Псалмом 126, піснею людей, які повернулися з вигнання й почувалися наче у сні. Проповідь стикається з думкою, здатною отруїти життя: що найкращі дні вже позаду й нічого доброго попереду не залишилося. Послухай, якщо потребуєш відваги знову очікувати від Бога більшого, ніж досі.
Питання для обговорення
Для розмови в домашній групі або для особистих роздумів після проповіді.
- Псалом 126 згадує повернення з вавилонського вигнання: "ми були, як ті, що сняться". Що означало це повернення для ізраїльтян, які вірили, що вигнання було Божою карою за невірність?
- Псалом починається радістю з того, що Господь уже зробив, а закінчується проханням: "Поверни, Господи, наших полонених" та образом тих, хто сіє зі сльозами. Чому псалмоспівець, пам'ятаючи великі Божі діла, просить ще більшого?
- Проповідник розповідає про конверт із чеком, який став для нього наче вікном у небо. Який момент у твоєму житті здається тобі сном і що він говорить тобі про Бога?
- Проповідь застерігає від шепоту: "з цієї вершини можна йти лише вниз" або "добрі часи вже минули". У яких ситуаціях цей голос звучить для тебе найпереконливіше?
- Історія Іллі та Єлисея, який здійснив удвічі більше чудес, має показати, що те, що Бог зробить у майбутньому, більше за те, що Він зробив досі. Що допомагає тобі в це вірити, а що заважає?
- Проповідник заохочує просити Бога знову зробити те, що Він робив колись, але тут і тепер і ще більше. Про яке конкретне оновлення ти хочеш просити Його цього тижня, пам'ятаючи, що Його милість нова щоранку?
