За місяць до від’їзду на місію до Польщі господар обіду витягнув з кишені конверт і посунув його по столу, усередині був чек на суму всієї оренди, сплаченої за чотири роки. Ця сцена відкриває роздум над Псалмом 126, піснею людей, які повернулися з вигнання й почувалися наче у сні. Проповідь стикається з думкою, здатною отруїти життя: що найкращі дні вже позаду й нічого доброго попереду не залишилося. Послухай, якщо потребуєш відваги знову очікувати від Бога більшого, ніж досі.
Увага: попереду добрі речі
У дорозі
Подорожі та розмови чудово доповнюють одне одного. Найкраще подорожувати в гарній компанії, адже тоді кожна подорож стає нагодою не лише для обміну думками, а й для спільного мовчання. Літо, час відпусток і поїздок, сприяє тому, щоб згадати, що Бог є найважливішим супутником нашої подорожі, у тому числі й тієї найбільшої, яку називають життям. А якщо ми вже мандруємо разом із Ним, то, окрім моментів, коли ми мовчимо й радіємо лише своїй присутності, варто також радіти розмові.
Тому цього літа ми читатимемо цикл псалмів, які називають паломницькими або мандрівними, оскільки їх декламували під час подорожі до Єрусалима. Це подорож крізь повороти життя, від смутку й самотності до спільноти та прославлення. Однак найголовніше в ній те, що ми можемо йти й розмовляти з самим Богом.
Переглянути всю серію
22 проповіді
