Молода медсестра повертається з онкологічного відділення додому, де на стіні висить образ Ісуса, який несе дитину на руках, і вона вже не може поєднати цей образ із молитвами, що залишилися без відповіді. Із цієї історії починаються роздуми над Псалмами 126 і 127: піснею людей, чия доля обернулася на сто вісімдесят градусів, і воланням, щоб пересохлі русла знову наповнилися водою. Проповідь підказує дві речі на час кризи: пригадай, що Бог уже для тебе зробив, і пригадай, ким Він є. Послухай, якщо кличеш до Бога й не чуєш відповіді.
Подорож із Богом, який був і є присутній
У дорозі
Подорожі та розмови чудово доповнюють одне одного. Найкраще подорожувати в гарній компанії, адже тоді кожна подорож стає нагодою не лише для обміну думками, а й для спільного мовчання. Літо, час відпусток і поїздок, сприяє тому, щоб згадати, що Бог є найважливішим супутником нашої подорожі, у тому числі й тієї найбільшої, яку називають життям. А якщо ми вже мандруємо разом із Ним, то, окрім моментів, коли ми мовчимо й радіємо лише своїй присутності, варто також радіти розмові.
Тому цього літа ми читатимемо цикл псалмів, які називають паломницькими або мандрівними, оскільки їх декламували під час подорожі до Єрусалима. Це подорож крізь повороти життя, від смутку й самотності до спільноти та прославлення. Однак найголовніше в ній те, що ми можемо йти й розмовляти з самим Богом.
Переглянути всю серію
22 проповіді
