Молода медсестра повертається з онкологічного відділення додому, де на стіні висить образ Ісуса, який несе дитину на руках, і вона вже не може поєднати цей образ із молитвами, що залишилися без відповіді. Із цієї історії починаються роздуми над Псалмами 126 і 127: піснею людей, чия доля обернулася на сто вісімдесят градусів, і воланням, щоб пересохлі русла знову наповнилися водою. Проповідь підказує дві речі на час кризи: пригадай, що Бог уже для тебе зробив, і пригадай, ким Він є. Послухай, якщо кличеш до Бога й не чуєш відповіді.
Питання для обговорення
Для розмови в домашній групі або для особистих роздумів після проповіді.
- Псалом 126, найімовірніше, співали люди, які поверталися з вавилонського полону. Що могли означати для них слова "ми були, мов ті, що бачать сон", і чому одразу після цього псалмоспівець знову просить: "Поверни наш полон"?
- Проповідник описав висохлі русла річок у пустелі Негев, які після дощу раптово оживають. Що цей образ говорить про те, як Бог може змінити ситуацію, яка здається мертвою?
- Псалмоспівець молиться з довірою, бо пам'ятає, що Бог зробив раніше. Яку подію зі своєї історії з Богом ти згадуєш, коли здається, що молитва залишається без відповіді?
- Псалом 127 каже: "Коли Господь дому не збудує, даремно працюють його будівничі". Де у своїй роботі, сім'ї чи планах тобі найлегше повірити, що все залежить лише від твоїх зусиль?
- Проповідник наголосив, що те, що ми називаємо везінням, насправді є суверенним рішенням Бога, і нагадав заклик Ісуса шукати найперше Царства Божого. Як ця істина змінює твій погляд на успіх і невдачу?
- У якій кризі чи складній справі ти можеш цього тижня свідомо пригадати, хто такий Бог, віддати Йому цю справу і терпляче чекати?
