Що робити, коли в подорожі життя Бог мовчить, наче навігація, яка раптом втратила сигнал, а дорога попереду темна й непевна? Роздуми над Псалмами 123 і 124 показують молитву, яка полягає в самому вдивлянні в небо, і нагадують, що Божа тиша не означає байдужості. Промовець розповідає й власну історію: прохання «забери мене звідси», сказане в столярні, та відповідь, яка прийшла зовсім не так, як він планував. Послухай, якщо потребуєш напрямку на тому відрізку дороги, що веде крізь туман.
Подорож із Богом
У дорозі
Подорожі та розмови чудово доповнюють одне одного. Найкраще подорожувати в гарній компанії, адже тоді кожна подорож стає нагодою не лише для обміну думками, а й для спільного мовчання. Літо, час відпусток і поїздок, сприяє тому, щоб згадати, що Бог є найважливішим супутником нашої подорожі, у тому числі й тієї найбільшої, яку називають життям. А якщо ми вже мандруємо разом із Ним, то, окрім моментів, коли ми мовчимо й радіємо лише своїй присутності, варто також радіти розмові.
Тому цього літа ми читатимемо цикл псалмів, які називають паломницькими або мандрівними, оскільки їх декламували під час подорожі до Єрусалима. Це подорож крізь повороти життя, від смутку й самотності до спільноти та прославлення. Однак найголовніше в ній те, що ми можемо йти й розмовляти з самим Богом.
Переглянути всю серію
22 проповіді
