Герой однієї комедії молиться виключно до «немовляти Ісуса», бо такий Ісус здається безпечним і зручним. Саме з цієї сцени починається роздум над прологом Євангелія від Івана (Ів 1), гімном про Слово, яке було на початку, через яке все постало і яке розкинуло свій намет серед нас. Проповідь запитує, чиє народження ми насправді святкуємо і чому звична картина вертепу не вміщає того, що написав Іван. Послухай, перш ніж знову поглянеш на вифлеємські ясла.
Питання для обговорення
Для розмови в домашній групі або для особистих роздумів після проповіді.
- Іван починає своє Євангеліє словами "На початку", відсилаючи до Книги Буття. Що Івана 1:1-3 говорить про Слово такого, чого ми не дізнаємося з самої розповіді про творіння?
- Іван пише, що Слово "оселилося між нами", буквально "розбило намет". Що образ скинії зібрання з часів мандрів пустелею міг означати для перших читачів і що він говорить про Ісуса?
- Проповідник протиставляє затишний образ "немовляти Ісуса" у вертепі тому, що пише Іван. Чому нам легше триматися звичного образу маленького Ісусика і що ми втрачаємо, коли на ньому зупиняємося?
- Іван зауважує, що "свої Його не прийняли", а дітьми Божими стали ті, хто повірив, незалежно від походження. Що це говорить про те, кого Бог запрошує до своєї родини, і як це стосується тебе?
- "Бога ніхто ніколи не бачив", але Ісус Його об'явив. Які риси Бога, про які йшлося в проповіді, Його велич, мудрість, благодать і правда, найбільше зворушують тебе, коли дивишся на Ісуса?
- Як цього тижня серед покупок, прибирання і приготувань знайти хвилинку, щоб поглянути на вертеп очима Івана і побачити в дитині Творця, який прийшов з любові?
