Листопад, який колись тріщав морозом і мав власний смак, тепер часто буває ніяким і теплуватим, саме так виглядає віра, яка перестала будь-що коштувати. Ця проповідь веде нас до Лаодикії, багатого міста банкірів, якому бракувало лише однієї речі: доброї води, бо та, що надходила трубами, була теплою й огидною на смак (Об. 3). Роздум показує, як добробут, безпека і відсутність випробувань тихо ведуть до духовного банкрутства та що Ісус пропонує замість лаодикійського золота, шат і славетної мазі. Послухай і перевір, чи Бог не став у твоєму житті лише запасним планом.
Питання для обговорення
Для розмови в домашній групі або для особистих роздумів після проповіді.
- Лаодикія не мала власного джерела, і вода, що надходила трубами, була теплуватою й несмачною, на відміну від гарячих джерел Ієраполя та холодної води Колосів. Що цей образ говорить про віру, якої очікує Ісус?
- Лаодикійці славилися багатством, темним одягом і медичною школою. Як Ісус в Об'явлення 3:17-18 відповідає на кожну з цих причин гордості золотом, білим одягом і маззю для очей?
- Проповідник зауважив, що найбільшою небезпекою для Лаодикії були не переслідування, а їх відсутність і тихе, зручне життя. Чому достаток і відчуття безпеки так легко охолоджують віру?
- Описуючи наше зручне життя, проповідник навмисно не згадав Бога. У яких сферах твого життя Бог стає радше запасним планом, ніж Тим, на Кого ти справді покладаєшся?
- Проповідник визнав, що дедалі частіше молиться про життя без бур і труднощів, у якому не потрібно буде Бога. Якими є твої молитви і що вони кажуть про твою довіру до Нього?
- Ісус стоїть біля дверей і стукає, але не ввійде, якщо ми самі не відчинимо. Який конкретний крок ти можеш зробити цього тижня, щоб знайти час для молитви й Біблії попри зайнятість?
