Мешканка Амстердама кілька днів не виходила зі своєї кімнати, а друзі й рідні коментували у Фейсбуці світлини з її подорожі Азією. Саме з цієї історії починається роздум над листом до церкви в Сардах, єдиним із листів Об’явлення, у якому немає жодної похвали, натомість звучить вирок: «маєш ім’я, ніби живий, а ти мертвий» (Об 3). Проповідь показує заможну громаду, якій зовні нічого не бракувало, і запитує, що залишається від віри, коли з неї зникають живі стосунки з Богом. Послухай, якщо хочеш перевірити, чи твоє духовне життя часом не перетворилося на гру видимості.
Питання для обговорення
Для розмови в домашній групі або для особистих роздумів після проповіді.
- Сардис був багатим містом, а церква не зазнавала ні переслідувань, ні розколів зсередини. Чому саме в таких умовах громада могла мати ім'я живої, а насправді бути мертвою (Об'явлення 3:1)?
- Ісус закликає Сардис: пильнуй, зміцни те, що залишилося, пригадай, як ти прийняв і почув, бережи це й покайся. Що кожен із цих закликів говорить про шлях повернення до життя з Богом?
- У проповіді прозвучала історія подружжя, яке після купівлі більшої квартири віддалилося від церкви, молитви та Бога. Що у твоєму житті може непомітно займати місце стосунків із Христом?
- Проповідник наголошував, що християнство, зведене до обрядів і церковного членства без особистих стосунків і плодів Духа, є фікцією. За чим ти розпізнаєш, що твоя віра жива, а не лише напоказ?
- Проповідь закликала пригадати час навернення та першу ревність. Що з того періоду ти хочеш повернути сьогодні і що цьому заважає?
- Віра більше пов'язана з щоденними виборами, ніж із мінливими почуттями. Який один конкретний вибір ти можеш зробити цього тижня, щоб плекати близькість із Богом?
