Скільки разів тобі траплялося обіцяти собі, що цього разу буде інакше, і знову виходило як завжди? Ця проповідь веде нас через сьомий розділ Послання до Римлян, де Павло називає на ім’я внутрішній розлам кожного віруючого: хочу чинити добро, а обираю зло, якого не хочу (Рим 7). Тут звучать сильні слова про те, що суть християнства не в більших зусиллях, а в більшій відданості, бо нами керує той, кому ми віддали владу над собою. Послухай, якщо втомився від боротьби, у якій постійно програєш самому собі.
Питання для обговорення
Для розмови в домашній групі або для особистих роздумів після проповіді.
- У Римлян 7:7-13 Павло пише, що закон святий і добрий, але гріх, збуджений заповіддю "не пожадай", ожив. Як ти розумієш цей зв'язок між законом і гріхом?
- Навернені з язичників казали, що оскільки вони спасенні благодаттю, закон не потрібен, а навернені юдеї ховалися за легшими приписами про їжу та суботу. Чому обидві групи оминали Десять заповідей?
- Павло каже: "не роблю добра, якого хочу, а чиню зло, якого не хочу". У яких ситуаціях ти найбільше впізнаєш себе в цих словах, коли хочеться як краще, а виходить як завжди?
- У проповіді внутрішню людину порівняно з невидимим центром із польського серіалу про агента Клоса, звідки постійно надходять накази. Що допомагає тобі розпізнати, хто віддає накази у твоєму серці?
- Павло вигукує: "Нещасна я людина, хто визволить мене?", а потім дякує Богові через Ісуса Христа. Чим, на твою думку, більше старання відрізняється від більшого підкорення Ісусові?
- Яку конкретну слабкість, у боротьбі з якою ти постійно програєш, ти хочеш цього тижня віддати під владу Ісуса і як це може виглядати на практиці?
