Простий пастух стає в релігійній столиці й по черзі перелічує гріхи всіх довколишніх народів, а слухачі схвально кивають: так їм і треба. Та коли вони починають виходити, Амос каже, що це ще не кінець, і вказує пальцем на них самих (Ам 1-2). Ця проповідь запитує, чи можуть люди, які щиро вірять, що належать Богові, не помічати Божої справедливості у власному житті та у власній спільноті. Послухай, якщо маєш відвагу запросити Бога, щоб Він перевірив і тебе.
Питання для обговорення
Для розмови в домашній групі або для особистих роздумів після проповіді.
- Амос перелічує гріхи Дамаска, Гази, Едому, амонітян, Моаву та Юди. Як, на твою думку, реагували слухачі в Ізраїлі на цю проповідь і чому вони могли їй аплодувати?
- В Амоса 2 Бог звинувачує Ізраїль у тому, що вони продають убогого за пару сандалів і топчуть бідних. Чому ці гріхи могли здаватися ізраїльтянам менш серйозними, ніж жорстокість сусідів?
- Бог обрав простого пастуха, а не вченого чи людину зі знатного роду, щоб він говорив у релігійній столиці. Що це говорить про те, як діє Бог і кого Він використовує?
- Проповідник зауважує, що проблема Ізраїлю була не в незнанні, а в переконанні, що Божий суд їх не торкнеться. У яких сферах тобі легко судити інших, оминаючи власне життя?
- Що, на твою думку, означає запрошувати Бога досліджувати й перевіряти наше життя замість того, щоб уникати Його суду? Як це виглядає на практиці?
- Що люди довкола тебе могли б побачити у твоєму житті та в нашій спільноті, що показало б їм справедливого й люблячого Бога, і з чого ти можеш почати цього тижня?
