Через двадцять років промовець зустрічає свою велику родину, сімдесят Джонсонів, і, дивлячись на старе фото діда, раптом розуміє, звідки взявся він сам. Від цього родинного відкриття він веде нас до послання до Тита (Тит 2), де Павло показує, як різні покоління у спільноті потребують одне одного, наче родина, в якій ми лише вчимося, ким насправді є. Церква має бути найбезпечнішим місцем на землі, щоб зазнати невдачі і щоб досягти успіху, бо вхід до цієї родини, це дар, а не нагорода. Послухай, як Євангеліє зцілює страх перед відкиненням і вчить справжньої близькості.
Питання для обговорення
Для розмови в домашній групі або для особистих роздумів після проповіді.
- У Тита 2:1-8 Павло по черзі звертається до старших чоловіків, старших жінок, молодших жінок і молодших чоловіків. Що об'єднує ці настанови і чому старші жінки мають навчати молодших?
- Проповідник пояснив, що праця вдома в античному світі була центром господарського життя. Як це змінює твоє розуміння того, чого Павло очікує від молодших жінок?
- У проповіді стосунки в соцмережах порівнюються з ложечкою реляційного цукру без поживної цінності. Які стосунки у твоєму житті справді глибокі і хто знає тебе краще, ніж ти сам себе?
- Проповідник описав дві крайнощі: надмірну незалежність, яка не просить про допомогу, і позицію п'явки, яка лише бере. До якої з них ти частіше схиляєшся і як це впливає на твої стосунки в спільноті?
- Чому те, що вхід до Божої родини є даром, а не заслугою, може звільнити від страху перед поразкою і відкиненням у церкві?
- Який один конкретний крок ти можеш зробити цього тижня, наприклад, поговорити з кимось віч-на-віч замість того, щоб говорити про нього за спиною, або попросити когось про допомогу?
