Якщо сьогодні кожен за кілька секунд знайде в інтернеті Біблію, проповідь і церкву, чи має ще сенс особисто розповідати комусь про Ісуса? Проповідь веде на пустельну дорогу до Гази, де Филип залишає плідне служіння в місті, щоб приєднатися до колісниці одного чужинця, який читає пророка Ісаю (Ді 8). Із цієї зустрічі виростає дуже практичне питання: про що ми насправді говоримо, коли говоримо про віру, про себе, про свою церкву чи про Ісуса? Послухайте, якщо шукаєте відваги й мудрості для звичайних розмов про Бога.
Питання для обговорення
Для розмови в домашній групі або для особистих роздумів після проповіді.
- Що Дії 8:26-40 розповідають про ефіопа, якщо він здійснив довгу подорож до Єрусалима, хоча як євнух не мав доступу до храму, і читав пророка Ісаю?
- Пилип мав успіх у Самарії, але Бог послав його на пустельну дорогу до однієї людини. Чого ця історія вчить про послух і про те, хто є головним героєм євангелізації?
- Пилип почав із уривка Ісаї про ягня, яке ведуть на заріз, і благовістив Ісуса. Як ти своїми словами підсумовуєш Євангеліє як Божу звістку про порятунок у Христі?
- Проповідник розповів про актора, який говорив про самодисципліну, і про свою розмову біля каси, що звернула вбік. Чому в розмовах про віру так легко говорити про себе замість Ісуса?
- Ефіоп запитав, що заважає йому охреститися, і єдиною умовою виявилася віра. Які перешкоди, справжні чи уявні, сьогодні стримують людей від того, щоб іти за Ісусом?
- З ким цього тижня ти можеш поговорити про Ісуса і як плануєш прислухатися до проводу Святого Духа, щоб розмова була зосереджена на Ньому?
