Учителька малювання, яка однією щирою розмовою змінила життєвий шлях майбутнього проповідника; професор, який обрав церкву в неблагополучному районі, бо тамтешні діти не мали батьків. З таких історій людей впливу починаються роздуми над листом Павла до Тита (Тит 2), про естафету євангелія, у якій паличка передається від Ісуса через покоління аж до нас. Здорове вчення має ставати здоровим характером і здоровими стосунками, якими ми заражаємо інших, також тих, хто поза церквою. Послухай і запитай себе, кому ти передаси паличку.
Питання для обговорення
Для розмови в домашній групі або для особистих роздумів після проповіді.
- Павло пише Титові, що Крит жив у світі крайнощів: з одного боку фальшиві вчителі зі списком наказів і заборон, з іншого культура "сієсти і фієсти". Як риси з Титові 2:1-8 відповідають на обидві ці крайності?
- У Титові 2:2-3 Павло говорить про тверезе мислення, поміркованість і здорову віру, любов та терпеливість. Яка з цих рис найбільше тебе зачіпає і чому вона стосується також молодших?
- Проповідь порівняла наше завдання з працею Вільяма Кері: перекласти Боже слово мовою щоденного життя. Як інші можуть побачити, про що говорить Біблія, дивлячись на твій характер і твої стосунки?
- Проповідник зауважив, що покоління сидять за одним столом, але ніби говорять різними мовами. Що, на твою думку, заважає сьогодні старшим і молодшим у церкві вчитися одне від одного?
- Павло двічі наголошує, що люди поза церквою не повинні мати нічого поганого сказати про віруючих. У яких ситуаціях твоє життя підкреслює, а в яких перекреслює те, що ти говориш про Ісуса?
- Кому цього тижня ти можеш передати естафету: кого підбадьорити, з ким поговорити або до кого самому прийти з питаннями про віру?
