Ніколи ще ми не мали стільки можливостей для спілкування, то чому ж дедалі частіше живемо поруч, а не разом? Ця проповідь із послання до Тита (Тит 2) показує, як Євангеліє перемінює звичайне щоденне життя: старші чоловіки, старші жінки і молодше покоління, кожен має своє місце у спільноті, де віра виражається не так у словах, як у характері. Від Полікарпа до Сюзанни Веслі та Коррі тен Боом, це історії людей, чиє тихе, вірне життя говорило гучніше за проповіді. Послухай і запитай себе, який приклад ти залишаєш тим, хто йде за тобою.
Питання для обговорення
Для розмови в домашній групі або для особистих роздумів після проповіді.
- У Посланні до Тита 2:1-8 Павло починає не зі структур чи програм церкви, а з повсякденного життя людей різних поколінь. Що це говорить про те, чим є "здорова наука"?
- Як ти розумієш риси, яких Павло очікує від старших чоловіків: тверезість, гідність, розсудливість, здорову віру, любов і терпіння? Яка з них сьогодні для тебе найважча?
- У проповіді прозвучало, що плітки часто приходять під виглядом турботи чи просто обміну інформацією. Як розпізнати момент, коли розмова про когось починає руйнувати довіру у спільноті?
- Проповідник розповів про Сюзанну Веслі та про розмову Муді з бідною людиною після богослужіння. Хто у твоєму житті навчає тебе більше прикладом, ніж словами, і чого саме?
- Павло хоче, щоб противникові не було чого сказати поганого про віруючих. Де ти бачиш розрив між тим, що говориш про віру, і тим, як живеш щодня?
- З ким з іншого покоління в нашій спільноті ти можеш цього тижня провести час у справжній розмові, відклавши телефон убік?
