Ти живеш, щоб працювати, чи працюєш, щоб жити? Ця проповідь пропонує третю відповідь, ведучи нас до першого послання Петра (1 Пет 2), написаного за часів Нерона до рабів та їхніх панів: ми працюємо, щоб віддавати Богові славу, незалежно від того, чи маємо доброго начальника, чи справжнього деспота. Ми також почуємо, де закінчується послух керівникам і починається послух Богові, і чому стан серця здатен перетворити звичайне лупання каменю на будування собору. Послухай і поглянь на свій понеділок зовсім новими очима.
Питання для обговорення
Для розмови в домашній групі або для особистих роздумів після проповіді.
- У 1 Петра 2:18-20 рабам сказано коритися не лише добрим панам, а й "суворим", тобто викривленим деспотам. Що цей заклик міг означати для перших читачів, які жили за часів Нерона?
- Як приклад Христа з 1 Петра 2:21-25, Який не відповідав образою на образу, а віддавав Себе Тому, Хто судить справедливо, змінює твій погляд на незаслужені страждання?
- Проповідник відкидає вибір між "жити, щоб працювати" і "працювати, щоб жити" та говорить про працю на Божу славу. Що на практиці змінює думка, що твій справжній начальник це Ісус?
- Де, згідно з проповіддю, закінчується наша покора керівникам і як відрізнити просто важкого начальника від ситуації, коли треба відмовитися або захищати свої права?
- Троє робітників у каменоломні робили одне й те саме, але лише один сказав, що будує собор на честь Бога. Хто з них найбільше схожий на тебе у твоїй теперішній роботі і чому?
- Кому на твоїй роботі чи в навчанні цього тижня можна показати красу добрих діл, про яку говорить 1 Петра 2:12, і що конкретно ти хочеш для цього зробити?
