Чи справді ти волієш найгіршу правду замість найкрасивішої брехні, навіть тоді, коли ця правда про тебе? Проповідь веде нас через складний уривок Послання до Римлян (Рим 1-2), де Павло не щадить ні язичників, переконаних, що гріх їх не стосується, ні людей з Біблією, які повчають інших, а самі живуть по-старому. Виявляється, що Боже терпіння, це не тихий дозвіл, а час, подарований на опам’ятання. Послухай, якщо маєш відвагу не втекти від правди, яка спершу болить, а потім веде ближче до Бога.
Питання для обговорення
Для розмови в домашній групі або для особистих роздумів після проповіді.
- Павло пише, що язичники не мають виправдання, бо Бог залишив сліди своєї присутності у створінні (Римлян 1:18-32). Що, згідно з цим уривком, пішло не так у їхній відповіді на те, що вони пізнали про Бога?
- У Римлян 2 Павло звертається до людей з Біблією, які навчають інших, а самі порушують закон. Чому, на його думку, їхній гріх не легший за гріхи язичників і як він впливає на те, що язичники думають про Бога?
- Проповідь починається з питання, чи справді ми віддаємо перевагу найгіршій правді перед найкрасивішою брехнею, та з історії про дитину і брилу вугілля. Як ти втікаєш від незручної правди про себе?
- Проповідник описав людей, які проживають один рік, а потім повторюють його багато разів, і віруючих, які змінюють церкву, коли хтось вказує на їхній гріх. Що робить таким важким прийняття докору від інших?
- Павло пише, що Божа доброта, стриманість і терпеливість мають вести до покаяння (Римлян 2:4). Як ти розумієш різницю між Божим терпінням і мовчазним дозволом далі грішити?
- За проповіддю, обрізання серця означає серце, змінене Богом, а не лише релігійні звичаї. У якій конкретній сфері ти хочеш цього тижня молитися: «Господи, покажи мені, де я помиляюся», і який крок вірності зробиш?
