Помираючий Яків, насичений днями і ні в чому не маючи нестатку в багатому Єгипті, скликає синів і говорить Юді про володаря, чия одежа буде вимочена у вині, а очі темніші за вино (Бут 49). Ця проповідь тлумачить цей дивний поетичний образ як запис величезної туги, тієї самої, що повертається в наших міфах, піснях і в кожній епосі, зокрема в часи пандемії та війни за східним кордоном. Обіцяний Цар прийшов, але Його одежа була брудна від дорожнього пилу, а не від вина, аж до одного весілля в Кані (Ів 2). Послухай, якщо і тобі у світі, де маєш майже все, чогось досі бракує.
Перша обітниця Царя
Обіцяний
Живучи в сьогоденні, іноді легко забути про вічність і жити так, ніби те, що є тут і зараз, це все, на що ми можемо сподіватися. Однак апостол Павло у своєму 1-му Посланні до Солунян, хоча й пише про дуже повсякденні справи, постійно нагадує своїм адресатам про вічність, і кожен розділ цього послання закінчується згадкою про друге пришестя Ісуса. Він робить це тому, що, хоча ми живемо в сьогоденні й боремося з «тут і зараз», ми можемо навчитися дивитися на своє життя, щоденні випробування та вибори з перспективи вічності, і це все змінює.
Переглянути всю серію
8 проповідей
