Майже 29 років японський солдат Хіро Онода воював у філіппінських джунглях, бо вважав листівки, газети та листи від родини підступом ворога. Війна давно скінчилася, а він залишався вірним наказу, який втратив сенс. Ця історія відкриває проповідь про воскресіння і про те, на чому насправді стоїть наша віра (1 Кор 15:1-28). Павло нагадує факти, чесно показує, що було б, якби Ісус не воскрес, а потім наголошує: оскільки воскрес, смерть уже не має останнього слова. Послухай, якщо тобі трапляється замислюватися, чи те, у що ти віриш, напевно є правдою, і чи живеш так, ніби війна вже вирішена.
Питання для обговорення
Для розмови в домашній групі або для особистих роздумів після проповіді.
- Що Павло в 1 Коринтян 15:1-11 нагадує коринфянам і чому починає з фактів, а не з почуттів?
- Який зі свідків воскресіння, названих Павлом, найбільше промовляє до тебе і чому?
- Що, за словами Павла в 15:12-19, втрачає християнство, якщо Христос не воскрес?
- Що означає, що спасає не сила нашої віри, а те, у що ми віримо? Як це змінює те, як ти думаєш про власні сумніви?
- У які моменти тобі найлегше жити так, ніби смерть уже перемогла?
- Що можна сказати одній людині, яка живе за принципом «їжмо та пиймо, бо завтра помремо», про надію воскресіння цього тижня?
