У 1945 році Александер Флемінг отримував Нобелівську премію за пеніцилін, але замість святкувати попереджав, що ліки, які вживають неправильно, у надто малих дозах і без потреби, перестануть діяти. Так буває і з добрими речами в духовному житті. Ця проповідь відкриває 1 Коринтян 12, де Павло навчає церкву в Коринті, як розуміти Святого Духа та Його дари. Один Дух дає багато дарів, кожен має у тілі своє місце, а над усім стоїть любов як найкращий шлях. Послухай, якщо ти питаєш себе, чи маєш Духа, який дар тобі даровано і кому ти маєш ним служити.
Питання для обговорення
Для розмови в домашній групі або для особистих роздумів після проповіді.
- Як Павло в 1 Коринтян 12:1-3 відповідає на питання, звідки ми знаємо, що хтось має Святого Духа? Що це говорить про сумніви коринтян?
- Чому Павло порівнює церкву з тілом у 1 Коринтян 12:12-26? Яке речення з цього уривка тебе особливо зупиняє?
- Що означає, що дари дано «для спільної користі»? Чим це відрізняється від володіння даром для власної слави або від того, коли його соромляться?
- У проповіді прозвучало, що дари - це те, що ми робимо, а плід - це те, якими ми є. Чому Павло ставить любов вище за найефектніші дари?
- Коли ти придивляєшся до своєї родини, роботи й церкви, які потреби ти бачиш? Як це може поєднуватися з даром, який дав тобі Дух?
- Хто в церкві міг би оцінити, чи твоє служіння будує інших? З ким ти поговориш цього тижня і який один крок зробиш?
