Чи Бог діє в церкві лише надзвичайно, через пасторів, проповідників і велетнів духовності, а звичайних людей просто оминає? Відповідь шукаємо у 12 розділі Першого послання до Коринтян (1 Кор 12), де Павло нагадує спільноті, захопленій вражаючими дарами, що той самий Дух діє і в тихому, непомітному служінні. Історія старенького, який після років пасторського служіння розставляв стільці перед богослужінням, показує, що в Божих очах немає другорядних завдань. Послухай, якщо ти колись відчував, що твого служіння ніхто не помічає.
Питання для обговорення
Для розмови в домашній групі або для особистих роздумів після проповіді.
- Павло нагадує коринтянам, що як язичники вони йшли до ідолів через екстатичні переживання. Чому, згідно з віршами 1-3, ознакою дії Святого Духа є визнання, що Ісус є Господом?
- Павло пише, що нога не перестає належати до тіла лише тому, що вона не рука. Що цей образ із 1 Коринтян 12:12-26 говорив віруючим у Коринті, які ділили людей на важливіших і менш важливих?
- Чоловік у центрі лікування залежностей не відчував дії Духа, поки не побачив зміни у своїх думках про дружину, дітей і Бога. У яких звичайних змінах у своєму житті ти сьогодні бачиш дію Духа?
- Проповідь описує три ставлення: пошук особливого становища, відчуття власної неважливості та гонитву за духовними феєрверками. Яке з них тобі найближче і як воно впливає на єдність церкви?
- Павло каже, що дари дано для спільної користі, а члени, які здаються слабшими, особливо потрібні. Як це змінює твій погляд на малопомітні служіння, як-от розставляння стільців чи прибирання?
- Яку одну звичайну, непомітну справу ти можеш цього тижня зробити з любов'ю для блага інших у церкві чи поза нею?
