Професійний гольфіст Томмі Болт послав м’яч ідеально, між гілками, над озером, за пів метра від лунки, щоб почути від свого помічника: це був не ваш м’яч. З цієї історії починається роздум над 12 розділом Першого послання до Коринтян (1 Кор 12), про церкву, в якій вражаючі дари Духа почали ділити людей на важливих і важливіших. Проповідь показує, що всі дари походять від того самого Бога й дані для добра спільноти, а найкращою дорогою залишається любов. Послухай і перевір, чи на шляху до своїх цілей ти не проґавив найважливішого.
Питання для обговорення
Для розмови в домашній групі або для особистих роздумів після проповіді.
- Як Павло в 1 Коринтян 12:1-11 нагадує коринтянам їхнє язичницьке минуле і що, за його словами, відрізняє справжню дію Святого Духа?
- Чому Павло так часто повторює слова "різні" і "той самий", а також "одному... іншому"? Що він хотів показати церкві, де одні почувалися важливішими за інших?
- Проповідь почалася з історії гольфіста, який блискуче вдарив, але не свій м'яч. У чому коринтяни вдарили не той м'яч у своєму переживанні духовних дарів?
- Павло каже, що члени тіла, які здаються слабшими, насправді дуже потрібні. Чого історія Керолін, промову якої прочитала подруга, вчить нас про те, як ми дивимося на людей у церкві?
- Дві піаністки після інсульту змогли зіграти твір повністю лише разом. Чий дар або присутність потрібні тобі у твоїй спільноті, щоб глибше пізнавати різноманіття Бога?
- Павло вказує на любов як на найкращу дорогу. Який твій дар ти можеш цього тижня використати з любов'ю на благо конкретної людини в церкві?
