У Японії голосно сьорбати суп, це комплімент, а на грецькому весіллі… плюють на наречену: той самий жест у різних культурах означає зовсім різне. Від цього кумедного спостереження проповідь веде до 1 послання до Коринтян (1 Кор 11), де Павло пише про покривання голови та про Господню Вечерю, про знаки, якими християни, часто несвідомо, говорять світові про свою віру. Адже ми самі є знаком, який може вказувати іншим на Христа або збивати з дороги. Послухай і запитай себе, куди вказує твоє життя.
Питання для обговорення
Для розмови в домашній групі або для особистих роздумів після проповіді.
- Павло пояснює, що в тогочасній культурі покрита голова заміжньої жінки була знаком вірності чоловікові. Який сигнал посилали віруючі в Коринті, відкриваючи голови, і чому це могло відштовхувати інших від Ісуса?
- Згідно з 1 Коринтян 11:17-34, що відбувалося в Коринті під час Господньої вечері і чому Павло називає це недостойним споживанням?
- Проповідь показує, що недостойне споживання не означає бути недостатньо добрим, адже Вечеря призначена для грішників. Як це змінює твоє ставлення до Господньої вечері?
- Місіонер у Китаї вивчив мову, вдягнувся по-китайськи й перефарбував волосся, щоб проповідувати Євангеліє. Де межа між чутливістю до культури та підкоренням тому, що в ній треба змінити?
- Господню вечерю названо найбільш контркультурним знаком, бо за цим столом немає поділу на багатих і бідних чи на народи. Які поділи ти бачиш сьогодні серед віруючих і як ми можемо їх долати?
- Пастор у проповіді запитав: навіщо мені молитися, щоб Бог забрав єдине джерело світла з цього темного місця? У який бік твоя поведінка на роботі, у школі чи вдома скеровує інших цього тижня?
