Чи траплялося тобі думати, що ти не пасуєш до церкви, бо надто недосконалий або бо тебе надто розчарували інші? Проповідь веде до першого послання до Коринтян, де Павло тій самій спільноті каже, що вона має все потрібне для доброго життя, а відразу потому дорікає їй за сварки й поділи навколо улюблених учителів (1 Кор 1). З’являється тут образ пошкодженого човна і людей, які замість складати руки беруться до ремонту. Послухай, якщо шукаєш свого місця в церкві водночас ідеальній і неідеальній.
Питання для обговорення
Для розмови в домашній групі або для особистих роздумів після проповіді.
- Павло починає листа з подяки Богові за благодать, пізнання й духовні дари коринтян, а одразу після цього пише про сварки та розділення. Що це поєднання говорить тобі про те, як Павло бачив цю церкву?
- Коринтяни казали: я Павлів, я Аполлосів, я Кифин, я Христів. Чому, згідно з проповіддю, зосередженість на лідерах та їхніх дарах так сильно вдаряла в саму суть церкви?
- Домашні Хлої здолали довгу дорогу до Ефесу, щоб поборотися за свою церкву, замість того щоб просто піти. Що могло їх до цього спонукати і чого тебе вчить їхня позиція?
- В історії про пошкоджений човен одні нарікали на щоглу, вітрила й дошки, а інші засукали рукави. У яких ситуаціях у церкві тобі найлегше бути глядачем, а не тим, хто лагодить?
- Пастор перед своїм п'ятдесятиріччям визнав, що досі відстає і має ще багато чому навчитися. Як смирення щодо власних і чужих слабкостей змінює твоє ставлення до розчарування людьми в церкві?
- У проповіді сказано, що реальна церква, водночас ідеальна й неідеальна, є найкращим місцем, щоб учитися доброго життя та любові. У чому конкретно ти хочеш цього тижня вчитися єдності з іншими християнами?
