Чи Бог діє в церкві лише надзвичайно, через пасторів, проповідників і велетнів духовності, а звичайних людей просто оминає? Відповідь шукаємо у 12 розділі Першого послання до Коринтян (1 Кор 12), де Павло нагадує спільноті, захопленій вражаючими дарами, що той самий Дух діє і в тихому, непомітному служінні. Історія старенького, який після років пасторського служіння розставляв стільці перед богослужінням, показує, що в Божих очах немає другорядних завдань. Послухай, якщо ти колись відчував, що твого служіння ніхто не помічає.
Образ єдності та дії
(не)ідеальні
Іноді нам здається, що ми не підходимо для церкви, бо ми неідеальні. Іншим разом неідеальність інших, їхні гріхи та падіння змушують нас триматися подалі від церкви, яка так далека від ідеалу. Однак 1-й лист до Коринтян показує нам, як, будучи неідеальними, знайти своє місце серед інших неідеальних людей у Церкві, яка є одночасно ідеальною й неідеальною. 1-й лист до Коринтян, це саме життя, але життя, побачене з перспективи того, що Бог може з ним зробити і як Він може його змінити.
Переглянути всю серію
16 проповідей
